При долинi кущ калини нахилився до води.
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди.
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди.
Якось ранньою весною козак бравий прискакав.
Милувався довго мною, а тодi з собою взяв.
Милувався довго мною, а тодi з собою взяв.
Вiн хотiв мене калину посадить в своїм саду.
Не довiз i в полi кинув — думав, що я пропаду.
Не довiз i в полi кинув — думав, що я пропад.
Я за землю ухопилась, стала на ноги свої.
I навіки поселилась де вода i солов’ї.
I навіки поселилась де вода i солов’ї.
І не дми на мене, вітре, я тепер не пропаду.
Наді мною сонце світить і надалі я цвіту.
Наді мною сонце світить і надалі я цвіту.
Получить баллы
Главная